Соціальна і політична психологія

Проте, перш ніж розкрити особливості цього підходу, необхідно прослідкувати, як же ідея розвитку групи оформлялася в інших підходах. Можна вказати на два русла, по яких ця ідея вливалася в тканину соціальної психології.
Перш за все ідея розвитку групи була позначена в психоаналітичній концепції, поштовх чому був дан роботою 3. Фрейда “Групова психологія і аналіз Его”. Оформилася ж ідея на базі аналізу психотерапевтичної практики, що має справу хоч і із специфічними, але цілком реальними групами. В рамках психоаналітичної орієнтації виникла теорія розвитку групи Л. Бенниса і Р.
Шеппарда (Андрєєва, Богомолова, Петровськая, 1978. З. 161). Вона побудована на осмисленні тих процесів, які відбуваються в так званих Т-групах, або групах тренінгу.
Не вдаючись зараз до аналізу змісту тренінгу як такого, що є абсолютно особлива проблема (Петровськая, 1984), відзначимо лише присутність в цій теорії ідеї розвитку групи: у її існуванні виділяються дві фази, на кожній з яких група вирішує певний набір …

Нові підходи до розвитку групи →

206).
З цієї точки зору були внесені уточнення в аналіз багаторівневої будови групи, головним чином з метою ієрархизіровать різні процеси, що відбуваються в групі. Автори вважають за краще в останній редакції розглядати рівні групової структури в зворотному порядку, починаючи з характеристики ядерних відносин.
Центральну ланку групової структури (що позначається як А) утворює сама наочна діяльність групи (див. мал. 13. З. 215). Вона задана тією ширшою соціальною структурою, в яку дана група включена. Ця наочна діяльність в даному випадку обов′язкова соціально-позитивна діяльність (якщо аналізується саме колектив).
Довести достатній ступінь її розвитку можна за допомогою трьох виділених критеріїв: 1)оценка виконання групою основної суспільної функції (успішність участі в суспільному розподілі праці); 2)оценка відповідності групи соціальним нормам; 3) оцінка здатності групи забезпечити кожному її членові можливості для повноцінного розвитку особи.
Діагностика рівня розвитку групи припускає якісно-кількісну оцінку кожного з цих параметрів. У ряді експериментальних досліджень прослідкувала залежність всіх процесів, що протікають в групі, від …

Стадії і рівні розвитку в психологічній теорії колективу →

З. 109).
Навряд чи і соціолог, і психолог погодяться з таким розчленовуванням завдань: у більшості концепцій як соціології, так і загальної психології приймають тезу про те, що людина - одночасно і об’єкт, і суб’єкт історичного процесу, і ця ідея не може бути втілена тільки в соціально-психологічному підході до особи.
По відношенню ж до соціології і психології, що приймає ідею соціальної детерміації особи, це твердження абсолютне не прикладено.
Зокрема, викликає заперечення аналіз тієї моделі особи, яка наказана загальній психології, коли наголошується, що загальнийпсихологічний підхід «обмежується зазвичай інтеграцією лише біосоматичних і психофізіологічних параметрів структури особи». Соціально-психологічний підхід «характеризується накладенням один на одного біосоматичної і соціальної програми» (Паригин, 1971. З.
115). Як вже наголошувалося, традиція культурно-історичної обумовленості людської психіки, закладена Л.С. Виготськім, направлена прямо проти цього твердження: не тільки особа, але і окремі психічні процеси розглядаються як детерміновані суспільними чинниками.
Тим більше не можна стверджувати, що при моделюванні особи тут враховуються тільки біосоматичні і …

Специфіка соціально-психологічної проблематики особи →

У прийнятому нами визначенні соціальної психології проблема особи присутня як законна проблема цієї науки, проте в специфічному аспекті.
Характеристика цього аспекту, аргументація в його користь і повинні бути зроблені. Джерело: pedlib.ru

Особа як предмет дослідження в соціології і психології →

Радіо відповідає на питання «що?» - що трапилося? Телебачення - «як?», тобто, як трапилося те, про що вже повідомило радіо. Преса відповідає на питання «чому?» - чому трапилося те, про що повідомило радіо, і саме так, як показало телебачення.
До основних соціально-психологічних ефектів масової комунікації відносяться «ефект ореолу» і «ефект бумеранга».
«Ефект ореолу» - пов′язаний з включенням у аудиторії залежності суггестії в сприйнятті комунікаційних повідомлень.
«Ефект бумеранга» - відторгнення впливу суггестії масової комунікації, перш за все, в результаті її надмірної дії, яка заснована на механізмах контрсуггестій, сприяючих звільненню індивідуальної або групової свідомості від впливу із зовні.
Політична комунікація - це процес взаємодії політичних суб’єктів на основі обміну інформацією і безпосереднього спілкування, а також засоби і способи цієї взаємодії.
В політичному процесі задіюється широкий спектр засобів, за допомогою яких відбувається обмін інформацією. Проте найбільш ефективною політичною комунікацією, на сьогодні, залишається телебачення. Даний феномен успішно експлуатують …

Психологічне забезпечення масових комунікацій →

Гальтона, який намагався пояснити природу лідерства на основі спадковості.
Він і його послідовники виходять з тієї посилки, що на підставі дослідження різних царських династій, аналізу браків між представниками різних правлячих еліт, підлягають виділенню ті якості, які властиві лідерові і, які роблять його відмінним від всіх інших. Більш того, ці якості можуть передаватися по спадку, що робить можливим виділення цілих родових груп лідерів.
Ще одним теоретичним напрямом виступає ситуативна теорія лідерства. Її представники вважають, що виникнення лідера є результат місця, часу і обставин. Тобто в різних ситуаціях групового життя виділяються окремі члени групи, які перевершують інших, принаймні, в якомусь одній якості.
А оскільки це якість в конкретній ситуації може виявитися вирішальною, то людина, що володіє їм, і стає лідером.
Систематизація ідей, які знайшли своє віддзеркалення у вищеперелічених теоріях, знайшли своє віддзеркалення, у вигляді компромісу в особово-ситуативній теорії лідерства. Її розробники американські дослідники Г. Герт і С. Милз виділили чотири основні …

Психологія політичного лідерства →