Соціальна і політична психологія

Свого часу в обществознаніє поняття менталітет було введено представниками історико-психологічного і культурно-антропологічного напрямів Л. Льові-брюлем, Л. Февром, М. Блоком і деякими іншими.
квартиры посуточно, квартиры посуточно в киеве , аренда квартир в житомире У контексті, що спочатку використався, менталітет означав наявність у представників того або іншого суспільства, що трактувало, перш за все, як національно-етнічна і социо-культурная спільність людей, що належать до однієї і тієї ж системи культури, що історично склалася, якогось певного загального “розумового інструментарію”, свого роду “психологічного оснащення”, яке дає їм можливість по-своєму сприймати і усвідомлювати своє природне і соціальне оточення, а також самих себе.
З часом поняття менталітет стало використовуватися і для опису в узагальненому вигляді властивостей і особливостей організації соціальної і політичної психології людей, що належать до такої спільності, зокрема, політичної свідомості і самосвідомості членів тієї або іншої достатньо відособленої спільності не тільки національно етнічного і історико-культурного, але і соціально-політичного характеру.

У вузькому политико-психологічному сенсі менталітет є визначеним, загальним для членів соціально-політичної групи або організації своєрідний …

У пошуках менталітету →

Такий далеко не повний перелік тільки основних, найбільш яскравих і відомих об’єктів уваги політичної психології.
Різноманіття об’єктів подразумеваєт велика кількість міжнаочних і міждисциплінарних зв′язків політичної психології. По характеру цілого ряду об’єктів, що вивчаються, і своєму конкретному змісту політична психологія на конкретно-практичному рівні тісно стуляється з поряд близьких психологічних дисциплін - перш за все, з психологією пропаганди і з психологією організації і управління.
З першою її об’єднують проблеми соціальних установок, громадської думки, масової поведінки і т.п. З другою - теоретичні і практичні аспекти проблематики конфліктів і лідерства, особливостей психології малих і великих соціальних груп.
Політична психологія достатньо тісно пов′язана з соціологічною наукою, особливо з таким її розділом, як політична соціологія. Використовуючи результати, що отримуються за допомогою соціологічних методів (перш за все, масових соціологічних опитів, методів демоськопії і т.д.), політична психологія забезпечує їх більш поглиблену інтерпретацію, якісний аналіз.
Це вдало взаємно збагачує обидві наукові дисципліни, хоч і не знімає …

Сфера конкретних обєктів вивченням яких займається політична пси →

З одного боку, існувала і розвивається західна політична психологія, З іншого боку, в 80-і роки почала складатися вітчизняна психологія політики. Зараз, через роки, вони природним чином злилися в єдину політичну психологію.
Проте історія і передісторія кожного напряму продовжують позначатися. Саме тому, для повнішого розуміння картини, ми розглянемо і те загальне, що склалося в політичній психології як науці, і те особливе, що в окремих деталях продовжує їх розрізняти між собою.
Формально датою народження західної політичної психології вважається 1968 р., коли при Американській асоціації політичних наук було установлено відділення політичної психології, а у ряді Університетів США (перш за все, в Йельськом) почали читатися спеціальні курси політичної психології.
Проте передісторія политико-психологічних ідей, спостережень, знань і навіть конкретних досліджень має значно давніші витоки, що йдуть своїм корінням в античність. На Заході і на Сході, від Арістотеля до наших днів накопичена вже величезна кількість теоретичних і емпіричних розробок.
Політична психологія - нова …

Політична психологія як наука →

розділ 6). І хоча самі по собі запропоновані рішення представляють інтерес, їх обмеженість полягає саме в тому, що група ототожнюється з діадою, і допустиме у разі побудови моделі спрощення виявляється спрощенням реальних процесів, що відбуваються в групі.
Природно, що такий методологічний принцип, коли діада, причому лабораторна, оголошена єдиним прообразом малої групи, не можна вважати коректним.
Тому в літературі іноді висловлюються думки про те, що діаду взагалі не можна вважати малою групою. Так, в одному з європейських підручників по соціальній психології введений розділ з назвою “Діада або мала група?”, де автори наполягають на тому, що діада - це ще не група. Таким чином, дискусія з цього питання не закінчена.
Не менш гострий коштує питання і про “верхню” межу малої групи. Були запропоновані різні рішення цього питання. Достатньо стійкими виявилися уявлення, сформовані на основі відкриття Дж. Міллером “магічного числа” 7±2 при дослідженнях об’єму оперативної пам’яті (воно означає кількість предметів, що …

Визначення малої групи і її межі →

В даний час відомо близько п’ятдесяти різних підстав класифікації.
Доцільно вибрати з них найбільш поширені, якими є три класифікації: 1) ділення малих груп на “первинні” і “вторинні”, 2) ділення їх на “формальні” “неформальні”, 3) ділення на “групи членства” і “референтні групи”. Як видно, кожна з цих трьох класифікацій задає деяку дихотомію.
Ділення малих груп на первинні і вторинні вперше було запропоновано Ч. Кулі, який спочатку дав просто описове визначення первинної групи, назвавши такі групи, як сім’я, група друзів, група найближчих сусідів. Пізніше Кулі запропонувала певна ознака, яка дозволила б визначити істотну характеристику первинних груп - безпосередність контактів.
Але при виділенні такої ознаки первинні групи стали ототожнювати з малими групами, і тоді класифікація втратила свій сенс. Якщо ознака малих груп - їх контактність, то недоцільно усередині них виділяти ще якісь особливі групи, де специфічною ознакою буде ця сама контактність.
Тому за традицією зберігається ділення на первинні і вторинні групи (вторинні в цьому …

Класифікація малих груп →

Таким чином социометрічеськоє напрям як напрям дослідження малих груп виявився украй одностороннім, надзвичайно уразливим по своїх теоретичних передумовах.
Соціологічний напрям у вивченні малих груп пов′язаний з традицією, яка була закладена у вже згадуваних експериментах Е. Мейо. Суть їх полягала в наступному. Компанія Вестерн Електрик зіткнулася з фактом пониження продуктивності праці складальників реле. Тривалі дослідження (до запрошення Мейо) не привели до задовільного пояснення причин. Тоді в 1928 р.
був запрошений Мейо, який і поставив свій експеримент, що спочатку має на меті з’ясувати вплив на продуктивність праці такого чинника, як освітленість робочого приміщення. Експерименти в Хоторне в цілому тривали з 1924 по 1936 р., в них чітко позначені різні етапи, але тут відтворена лише основна схема експерименту.
У виділених Мейо експериментальній і контрольній групах були введені різні умови праці: у експериментальній групі освітленість збільшувалася і позначалося зростання продуктивності праці, в контрольній групі при незмінній освітленості продуктивність праці не росла.
На наступному етапі новий …

Основні напрями дослідження малих груп в історії социальної психології →