Соціальна і політична психологія

По виразу Б.Д.Парыгина, тут повинні бути проаналізовані роботи “попередників″ соціальної психології, на відміну від робіт тих, що її “зачинають”, тобто
дослідників, що вперше спробували створити перші “зразки” власне соціально-психологічних концепцій (Паригин, 1971. З. 21).
Процес створення передумов соціальної психології не відрізняється в цілому від процесу розвитку будь-якої наукової дисципліни, його зміст - це зародження соціально-психологічних ідей первинне в лоні філософії, а потім поступове відбрунькування їх від системи філософського знання.
Правда, відбрунькування це здійснювалося не безпосередньо, а через відбрунькування два інших дисциплін, що дали безпосередньо життя соціальної психології, - психології і соціології.
Багато дослідників відзначають наявність елементів соціально-психологічних знань в лоні самих різних філософських концепцій. Так, американський дослідник О.Клайнберг вважає, що більшість проблем соціальної психології, саме як проблем, зародилися у філософських системах старовини.
Г.Олпорт ще точніше указує адреса: із його точки зору, родоначальником цих проблем слід вважати Платона. Дійсно, через всі епохи розвитку філософського знання можна прослідкувати, як усередині …

Передумови виникнення соціальної психології →

у Германії.
З погляду виділеного нами критерію, психологія народів пропонувала “коллектівістічеськоє” рішення питання про співвідношення особи і суспільства: у ній допускалося субстанциональноє існування “надіндивідуальної душі”, підлеглій “надіндивідуальній цілісності”, якій є народ (нація).
Процес утворення націй, який здійснювався в цей час в Європі, набував в Германії специфічної форми у зв′язку з необхідністю об’єднання роздроблених феодальних земель. Ця специфіка отримала віддзеркалення у ряді теоретичних побудов німецького суспільствознавства тієї епохи. Певний вплив вона зробила і на психологію народів.
Теоретичними джерелами її послужили: філософське вчення Гегеля про “народний дух” і ідеалістична психологія Гербарта, яка, по виразу М.Г.Ярошевского, з’явилася “гібридом лейбніцевськой монадологиі і англійського ассоцианізма” (Ярошевській, 1976. З. 238). Психологія народів спробувала з’єднати ці два підходи.
Безпосередніми творцями теорії психології народів виступили філософ М.Лацарус (1824-1903) і мовознавець Г.Штейнталь (1823-1893). У 1859 р. був заснований журнал “Психологія народів і мовознавство”, де була опублікована їх стаття “Ввідні міркування про психологію народів″.
У ній сформульована думка про те, що …

Перші історичні форми соціально-психологічного знання →

У певних відносинах соціальна психологія виступає як суспільна наука, що означає можливість безпосереднього ухвалення нею фундаментальних теоретичних положень марксизму щодо суті суспільних явищ, природи людини і суспільства.
Марксистська традиція в даному випадку може прослідкувати на тому, як ці положення утілюються в конкретне вивчення окремих соціально-психологічних феноменів. У інших відносинах соціальна психологія, подібно до природних наук, може приймати лише загальнофілософські принципи марксизму.
Прослідкувати розвиток марксистської теорії тут - означає досліджувати лише методологічний арсенал соціальної психології, виявити, наскільки самі принципи організації наукового знання, пропоновані марксизмом, реалізуються в дослідницькій практиці.
Поза сумнівом, що найважливіші теоретичні підстави соціально-психологічного знання можуть бути знайдені в роботах К.Маркса, Ф.Энгельса, В.И.Ленина, а також Г.В.Плеханова, А.В.Луначарского, А.Грамши, А.Бебеля, А.Лабриолы і ін.
Йдеться тут не тільки про розробку і виклад загальній концепції суспільного розвитку як початкового принципу для соціальної психології, але і про постановку конкретніших питань цієї області знання, хоч би і в загальному плані.
Аналіз соціально-психологічних явищ …

Розвиток передумов соціально-психологічного знання в системі марксизму →

У розвитку психології до цього часу чітко позначилися три основні підходи: психоаналіз, біхевіорізм і гештальт-теорія, і соціальна психологія стала спиратися на ідеї, сформульовані в цих підходах.
Особливий упор був зроблений на біхевіорістській підхід, що відповідало ідеалу побудови строго експериментальної дисципліни.
З погляду об’єктів дослідження головна увага починає приділятися малій групі. Певною мірою цьому сприяє захоплення експериментальними методиками: застосування їх перш за все можливо лише при дослідженні процесів, що протікають в малих групах.
Сам по собі акцент на розвиток експериментальних методик означав безперечний прогрес в розвитку соціально-психологічного знання.
Проте в тих конкретних умовах, в яких ця тенденція розвивалася в США, таке захоплення привело до одностороннього розвитку соціальної психології: вона не тільки втратила всякий інтерес до теорії, але взагалі сама ідея теоретичної соціальної психології виявилася скомпрометованою.
За свідченням ряду американських авторів, смак окремих учених до теоретичних робіт загрожував втратою віри в їх наукову компетентність, викликав жаль, а деколи і презирство.
Подібно …

Експериментальний період розвитку соціальної психології →

Ще більш безумовно ця потреба проявила себе в розвитку тих двох наук, які вважаються безпосередніми “батьками” соціальної психології: психології і соціології.
Психологія в середині XIX в. у плані, що цікавить нас, характеризувалася тим, що вона по перевазі розвивалася як психологія індивіда. Лише у окремих її частинах, перш за все в патопсихології, пробивалися на світло паростки майбутніх концепцій про специфічні форми взаємодії людей, їх взаємовпливу і т.д.
Особливий поштовх в цьому відношенні дав розвиток психіатричної практики, зокрема використання гіпнозу як специфічної форми навіювання. Був розкритий факт залежності психічної регуляції поведінки індивіда від дій, що управляли, з боку іншого, тобто дослідження впритул підійшло до проблеми, що відноситься до компетенції соціальної психології.
В основному ж руслі того, що сьогодні називається загальною психологією, панували ідеї ассоцианізма, недостатність якого поступово починає ставати очевидним, що і породжує спроби його подолання. Яскравою фігурою в цій течії є німецький психолог Г.Гербарт.
Прагнучи перейти від описової психології до пояснювальної …

Виділення соціальної психології в самостійну область знання →