Соціальна і політична психологія

Виявлення специфіки такого нового группообразованія, як колектив, дозволяє побачити перспективність застосування в соціальній психології принципу діяльності. Він не просто декларується, але в даному випадку саме працює в дослідженні. Гіпотеза про те, що група може виступати суб’єктом діяльності, набуває тепер експериментального підтвердження.
Саме на стадії колективу група набуває рис такого суб’єкта, бо лише за умови ухвалення всіма членами групи цілей групової діяльності, наявності у всіх членів групи ціннісний-орієнтаційної єдності, опосредованія всіх відносин в групі наочною діяльністю можна повною мірою ставити питання про механізми утворення таких атрибутів всякого суб’єкта діяльності, як групова потреба, груповий мотив, групова мета.
Таким чином, опис і аналіз найбільш розвиненої форми групи дають ключ до дослідження всіх інших видів груп.
Аналіз характеристик колективу сприяє ліквідації того розриву, який утворився в традиційній соціальній психології між дослідженням груп і дослідженням процесів. Неприпустимість такого розриву може вважатися доведеним фактом.
Якщо зміст будь-якого групового процесу залежить від змісту групової діяльності, …

Методологічне значення соціально-психологічної теорії колективу →

Пафос досліджень полягав саме в підкресленні абсолютно особливої природи тих реальних груп, які виникали в різних ланках суспільного організму в нашій країні.
Це проявило себе і в буденному вживанні самого поняття “колектив″. Широке значення цього поняття, поширене в нашому суспільстві, відноситься практично до будь-яких груп в рамках окремого підприємства, установи, галузі промисловості, географічного району і т.д.
Давно завоювали право на існування такі вирази, як “колектив машинобудівного заводу”, “колектив науково-дослідного інституту”, “колектив трудящих легкій промисловості”, “колектив робочих і службовців такої-то області” і ін.
Загальна ознака всіх перерахованих груп полягає саме в тому, що це специфічні утворення соціалістичного суспільства, і, таким чином термін уживався в буденній мові і в офіційній політичній і ідеологічній літературі.
Соціальна психологія, досліджуючи проблеми групи, в певному значенні слова теж вписалася у вказаний контекст: розвиток групи був інтерпретований як досягнення нею вищій стадії, яка і була названа колективом.
Чисте науковий зміст специфіки підходу, що розвивається, обумовлений тим, що для …

Психологічна теорія колективу →

Можна вказати на два русла, по яких ця ідея вливалася в тканину соціальної психології.
Перш за все ідея розвитку групи була позначена в психоаналітичній концепції, поштовх чому був дан роботою 3. Фрейда “Групова психологія і аналіз Его”. Оформилася ж ідея на базі аналізу психотерапевтичної практики, що має справу хоч і із специфічними, але цілком реальними групами. В рамках психоаналітичної орієнтації виникла теорія розвитку групи Л. Бенниса і Р.
Шеппарда (Андрєєва, Богомолова, Петровськая, 1978. З. 161). Вона побудована на осмисленні тих процесів, які відбуваються в так званих Т-групах, або групах тренінгу.
Не вдаючись зараз до аналізу змісту тренінгу як такого, що є абсолютно особлива проблема (Петровськая, 1984), відзначимо лише присутність в цій теорії ідеї розвитку групи: у її існуванні виділяються дві фази, на кожній з яких група вирішує певний набір проблем.
Наголошується, що кожна конкретна група може по-різному реалізувати загальну модель розвитку: демонструвати якісь відхилення або просто розпадатися у разі недосягнення …

Нові підходи до розвитку групи →

Петровськім (Психологічна теорія колективу, 1979). Вона представляє групу як що складається з трьох страт (шарів), кожний з яких характеризується певним принципом, по якому в нім будуються відношення між членами групи.
У першому шарі реалізуються перш за все безпосередні контакти між людьми, засновані на емоційній прийнятності або неприйнятності; у другому шарі ці відносини опосередкують характером спільної діяльності; у третьому шарі, названому ядром групи, розвиваються відносини, засновані на ухваленні всіма членами групи єдиних цілей групової діяльності.
Цей шар відповідає вищому рівню розвитку групи, і, таким чином, його наявність дозволяє констатувати, що перед нами колектив.
Подальша розробка як теоретичних уявлень, так і експериментальної практики дозволила чіткіше виявити головну ідею всієї концепції, а саме положення про те, що “деятельностноє опосредованіє виступає як системообразующий ознака колективу” (Петровській, 1979. З. 206).
З цієї точки зору були внесені уточнення в аналіз багаторівневої будови групи, головним чином з метою ієрархизіровать різні процеси, що відбуваються в …

Стадії і рівні розвитку в психологічній теорії колективу →